- дорікання
- —————————————————————————————доріка́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
дорікання — я, с. Дія за знач. дорікати. || Незадоволення, звинувачення, висловлені комусь з приводу чого небудь … Український тлумачний словник
попрікання — я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання … Український тлумачний словник
доганяти — Доганяти: в окр. значенні: докоряти, висловлювати догану [52] дорікати, висловлювати догану [I] «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти дорікати,… … Толковый украинский словарь
дігнати — Дігнати: зробити прикрість, неприємність, засмутити [14] «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти дорікати, висловлювати догану», з двома помилками чи … Толковый украинский словарь
докір — (висловлене комусь / передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), закид, дорікання, докора, дотинок, попрікання, нагана; картання (гостре / з лайкою); перекори (взаємні докори) Пор. осуд I, критика … Словник синонімів української мови
бештанина — и, ж., діал. Лайка, дорікання … Український тлумачний словник
гримання — я, с. 1) Дія за знач. гримати 1) і звуки, утворювані цією дією. 2) Голосні дорікання, погрози і т. ін. кому небудь … Український тлумачний словник
докорище — а, с., діал. Дорікання … Український тлумачний словник
зачіпка — и, ж. 1) Пристрій, признач. для зачеплення чого небудь. || перен. Нерівність, вузлик і т. ін. на гладкій поверхні тканини. 2) перен., рідко. Суперечка, сварка. 3) перен. Те, що є приводом для яких небудь дій, для розмови або для здійснення чогось … Український тлумачний словник
прочухан — а, ч., розм. 1) Покарання побоями. || Бій, пов язаний з великими втратами. 2) перен. Сувора догана, дорікання. Давати прочухана … Український тлумачний словник